Максим Мамедов: «Ми робимо революцію!»
Ця людина стояла біля витоків насправді значного у всеукраїнському форматі аматорського футбольного змагання. Без перебільшень! Максим Мамедов чимало зробив, створивши турнір «В9ку», який охопив уже вісім міст нашої держави, але ж, за допомоги однодумців, він прагне подальшого розвитку!
Про те, що зроблено і що буде втілюватися в життя, прес-служба сайту «В9ку» дізналася в бесіді з головним організатором змагань.
– Пане Максиме, нагадайте, будь ласка, як взагалі виникла ідея створення аматорського футбольного турніру?
– Я з дитинства ганяв м’яча, захоплювався футболом, мав досягнення на цій ниві. Та коли постало питання: грати чи стати інженером, я обрав другий варіант... Утім років з 10-ти я створював міні-турніри, шкільні змагання. Обдзвонював усіх знайомих, допомагав їм створювати команди. Ініціював чемпіонат поміж класами. Звісно, рівень був відповідний…
Згодом грав в різноманітних аматорських лігах Києва. Але одразу побачив, що є вибір. Або «дешево і сердито» – з поганими умовами, або ніби нічого, але дуже дорого. Відзначав для себе різні нюанси, робив висновки. І ось так взимку 2014-го виникла думка створити щось краще, що переросло в непереборне бажання…
– Коли ви тільки починали, ви вже бачили, до чого прийдете?
– Так! Одразу була поставлене завдання, тоді ще у вигляді мрії – створити всеукраїнський турнір серед аматорів з футболу, в якому би команди визначали чемпіона держави. Мені пощастило, що траплялися на шляху люди, які стали однодумцями, допомігши втілити задум у життя.
Ось Вадим Коробенко, який був просто капітаном однієї з команд, що став мені добрим другом, може підтвердити мої слова: глобальні плани були завжди. На цьому шляху було кілька ключових моментів. Перше: дуже допоміг Женя Гресько, який робив усю адміністративну роботу. Друге: поява Коробенка, телевізійного журналіста, який знався на футболі. Якось ми йому заради експерименту запропонували прокоментувати гру, - він, хоча й не одразу, але погодився і спробував. А вийшло так, що усі пороззявляли роти від захвату…
Все впливало на розвиток, який поступово рушив з мертвої точки. Кожний наступний чемпіонат мав на 50-70 команд більше. Згодом з’явився Євген Полив’яний – талановитий підприємець, мій добрий друг. Він повірив і ризикнув! Півроку ми витратили на підготовку, перебивались, як могли. Об’їздили всю країну, вздовж і впоперек, придивлялися, «прощупували ґрунт». Для початку хотіли охопити 6-8 міст. З’ясували все і взялися до праці.
– Планів і досі чимало?
– Плани грандіозні – хочемо охопити 24 міста, всі обласні центри. До того ж, розвинути інфраструктуру ще у восьми регіонах. На вільних територіях Донеччини і Луганщини – це дуже важливо, ми єдина велика сім’я! До того ж там насправді є велика зацікавленість... Київщина, Харківщина, Львівщина, Одещина тощо. Але тут є своя специфіка, кожний регіон – справді несхожий на інший. Тож ми до кінця ще не все визначили.
Але вже придумали «формулу», як це зробити найкраще. Візьмемо, до прикладу, столичну область, в якій ми й розпочнемо «експеримент». Ось Боярка, де буде проведено чемпіонат «В9ку» – як бути? Варитися в своєму соку нецікаво, допустити до Всеукраїнських змагань – несправедливо…. Але коли чемпіони восьми міст Київщини з тієї ж Боярки, Фастова, Ірпеня, Білої Церкви тощо визначать чемпіона області – він матиме змогу виступити на чемпіонаті України!
Таким чином ми охопимо 24 центри й вісім областей. Утім коли це буде – сам достеменно не знаю. Але буде! Є намір створити збірні міст і регіонів, влаштувати відкритий чемпіонат. Щоби вони мали змогу відвідувати інші міста, набиратися досвіду і ділитися ним. Виклики під прапори збірної міста, регулярна Ліга чемпіонів «В9ку» – все це ми неодмінно зробимо!
Далі вийдемо на міжнародний рівень. Ми вже мали пропозиції, але не поспішаємо. Спершу треба зробити свій чемпіонат дійсно конкурентоспроможним. Далі стоятиме завдання – створити чемпіонат Європи. Звучить безумно, але я в це вірю.
– Що, і збірна України буде?
– Є плани й щодо цього, але всьому свій час. Нині ранувато створювати навіть збірні міст, не кажучи вже про головну команду, що представлятиме країну. От коли буде 32 клуби на розіграші Всеукраїнського кубка, тоді й повернемося до цієї теми…
– А які враження від недавнього турніру?
– Високий рівень. Так, були проблеми с трансляцією в Інтернеті, але то не наша провина (підрядник не подбав про це, хоча мусив). Але ми з честю вийшли зі складної ситуацію, все налагодили, запустили трансляцію. Дякую всім, хто доклав до цього зусиль! Розчарувала хіба що підтримка вболівальників, яких було замало. Але ж Київ – він такий, надто балуваний…
Найголовніше – привернути увагу суспільства до аматорських змагань. Саме в цьому наше життя – переважної більшості простих людей. Та все ще буде! Ось я дивився матч збірної України з футзалу за вихід на чемпіонат Європи. І що? Емоцій небагато – перемогли, радію за них. Тут усі свої, рідні, а там – якісь «картинки» бігають. У нас свій світ, який відкритий для всіх. Маємо намір запрошувати на матчі скаутів, селекціонерів, хай дають путівку в великий професіональний спорт нашим хлопцям, бо талантів в наших турнірах чимало.
А за напругою, непередбачуваністю другий розіграш Кубка України «В9ку» видався на славу. Все – супер! Сподобалося ставлення команд одна до одної, взаємна повага, це справді порадувало. Загалом наш турнір нагадав мені непередбачуваний Євро-2004, коли чемпіонами стали греки. Згуртованість, бажання, підкріплене достатньою майстерністю, – саме це продемонструвала «Нікма», що зробила свято для рідного Запоріжжя. Молодці!
Ми всі разом робимо одну велику справу, і, як на мене, «В9ку» – це справжня революція в аматорському футболі!
